Час, коли слово стає дороговказом

16 лис
2025

Мандрівка учнів Тернопільського академічного ліцею “Українська гімназія” ім. І. Франка до Франкових місць знову повернула нас до того, що слово має власну топографію — простір, у якому формується думка, характер і дух.

Учні 10-Б (кл.кр. Горішна Г.М.) та 10-В (кл.кр. Стецик Г.П.) класів, мов дві гілки одного дерева, що проросли з кореня Франкової мудрості, вирушили стежками, де сенси відчуваються серцем.

Дитяча хата Івана Франка — колиска духу. Тут у тиші визрівала сила характеру й народжувалася любов до правди, що згодом стане підмурком Франкової громадянської постави.

Побачили ту саму калину, біля якої, за переказами, Франко зупинявся, повертаючись до рідного порогу. Наші учні зробили фото саме там. Музей Франка — це простір, де слово набуває тіла. Кожна річ тут — як фрагмент великої історії становлення людини, що навчила націю мислити, працювати над собою й тримати гідність у найскладніших обставинах.

Дрогобицька солеварня відкрила іншу грань — повернула на першоджерел давнього ремесла.

Тустань, фортеця на скелях, споглядає віки й нагадує: українська історія — це історія величі. І кожен, хто піднімається до її верхів, торкається цієї пам’яті плечем.

Спільна подорож двох класів стала простором взаємного збагачення. Кожен учень додав свій голос до крони нашого ліцею — крони, що міцніє, бо в її основі ім’я Франка.

Ми прожили кілька сторінок великого тексту, який щодня вчимося читати заново:

текст української культури, гідності й коріння.

Учні 10-Б і 10-В довели: франкове слово живе доти, доки ним ідуть.

І вони йшли — уважно, вдумливо й гідно...